Вчора я вперше пройшла сеанс регресії...... Це рішення було свідоме і виважене.
Нащодавно я помітила, що в моему житті постійно повторюється один і той же цикл.
Почалося все ще тоді коли моя мама настояла на тому, щоб я пішла вчитися на географічний факультет , хоча я чітко усвідомлювала те , що бажаю стати психологом. Ми говорили тоді, що я перекваліфікуюсь після навчання , та не склалося . Як тільки я отримала диплом підвернулуся місце в школі по спеціальності і я пішла туди працювати вчителем географії , де я працюю і до цього часу, вийшла заміж , народила доньку і присвятила себе сім"ї, про психологію забула .... Але я ненавиділа свою роботу і постійно шукала собі інше застосування , попадала в різні МЛМ , була координатором проекту МІОП своєї області, створила сайт один , потім другий , з чоловіком пробували займатися грибами , перепілками , мобільними кільцями.... І постійно все закінчувалось на одному і тому ж етапі .
Схема така
Але остання ідея , якою я живу тепер , це моя міссія , життєве призначення - бути консультантом і тренером , я довго йшла до цього увідомлення , тому мені дуже хочеття її реалізувати , але так як це близько до душі , то мабуть і біль загострився і страх це втратити збільшився . Тому я і прийняла рішення пройти регресію , адже я розумію , що якщо не знайду коріння ціеї проблеми і не вийду за рамки цього циклу , то він просто повториться .
Я знаю, що подібні зациклення відбуваються тоді , коли в дитинсві , або в минулому житті відбулася подія , яка завдала мені сильного психологічного удару , я відчула біль і моя душа ( чи підсвідомість) , не пускає мене іди далі , так як боїться повторення тих негативних почуттів , які я тоді пережила . Але раз такі цикли в моєму житті повторюються ( бо є люди , яким достатньо б було раз потерпіти поразки щоб більше навіть не пробувати займатися чимось іншим), то це значить лиш те, що саме з таким завданням я прийшла на цей світ - щоб цю проблему розрулити , пропрацювати, пройти , переступити , пробитися , обійти ..... і піти вперед .
Я обрала саме цей метод - регресію , адже усі знайомі мені методи , а їх у мене багатий арсенал за 5 років накопичився , не допомогли мені . Я злегкістю формую подіїї свого життя , мені так багато вдалося змінити на краще. "Чудеса" стали звичним явищем для мене. Та тут я відчула "стіну" і вирішила пошукати коріння у минулому житті . Вікторія дуже чутлива , добра і лагідна жінка , тому я довірилась їй .
Сеанс відбувався по скайпу , звичайно мені було страшно і до нього і в процесі , адже це для мене вперше ,. Головною перевагою регресії вважаю те, що я постійно знаходилась при свідомості , я знала, що зі мною відбувається і могла все це припинити , та все ж вирішила пройти до кінця, адже моя мета важливіша за тимчасові переживання навіть такі складні . Я відчувала як мені страшно я згадала себе в 5 річному віці , де я стояла посеред кухні розгублена і покинута , в віці півроку , де я сиділа на підлозі у розуміла, що я безсила щось змінити, я така маленька і безпомічна і хочу до мами на ручки.
Потім я закашлялась , задихалася і згадала, що знаходжуся в замку , в кімнаті наповненій димом , що там пожар . Мої думки всі були заповнені тим , що мене всі покинули , вони просто не помітили моєї відсутності , коли втекли з палаючого замку , я їм не потрібна , вони мене покинули і я безсила щось змінити. Душа була заповнена болем , страхом і відчаєм ... Дихання було часте я все кашляла і задихалась , очі тримала закритими , та навіть коли я їх відкривала , то не виходила з цього стану , я знала, що я тут у своїй кімнаті і згадую події минулого і паралельно у мене крутилась думка чи не вигадую я це все ? Але звідки я б могла таке вигадати у моїй сучасній реальності таких подій не було. Вікторія задавала запитання і я на них відповідала. Я зрозуміла, що так і загинула в тій кімнаті замку задихнувшись димом. Та чому і як відбулася ця пожежа, так і не зрозуміла , потійно задаю собі це питання , за яку провину мене так покарала тоді доля ? Мабуть щось подібне вчинила я з кимось , та на жаль мені не вдається цього згадати.......
Щиро вдячна Вікторіїї за те, що вона була поруч , за те я потійно відчувала себе в безпеці , я увідомлювала її чуткість і професіоналізм - це додавало мені сил не зупинитися і прожити всю цю ситуацію наскільки я змогла .
Тепер я буду спостерігати за своєю реальністю , фіксувати зміни у цьому блозі .
Мені дуже цікаво , що ж буде відбуватися далі ?
Нащодавно я помітила, що в моему житті постійно повторюється один і той же цикл.
Почалося все ще тоді коли моя мама настояла на тому, щоб я пішла вчитися на географічний факультет , хоча я чітко усвідомлювала те , що бажаю стати психологом. Ми говорили тоді, що я перекваліфікуюсь після навчання , та не склалося . Як тільки я отримала диплом підвернулуся місце в школі по спеціальності і я пішла туди працювати вчителем географії , де я працюю і до цього часу, вийшла заміж , народила доньку і присвятила себе сім"ї, про психологію забула .... Але я ненавиділа свою роботу і постійно шукала собі інше застосування , попадала в різні МЛМ , була координатором проекту МІОП своєї області, створила сайт один , потім другий , з чоловіком пробували займатися грибами , перепілками , мобільними кільцями.... І постійно все закінчувалось на одному і тому ж етапі .
Схема така
- Я загораюсь ідеею.
- З задоволенням навчаюсь новому ділу , розбираюсь в деталях.
- Починаю діяти
- Активно домовляюся з організаторами , начальниками , директорами , де завжди знаходжу підтримку і допомогу .
- Доносимо інформацію до людей і.......
- Вдається зробити декілька міроприємств , чи продати кілька товарів ....
- .... і все зупиняється
- я ще намагаюся щось зробити
- тоді розчаровуюсь , відчуваю почуття вини і образу на себе , що не змогла досягти успіху ...
- деякий час відновлююсь , переконуюю себе , що маю право на помилку , значить щось зробила не так , що це "не моє" , що потрібно знайти і виправити помилку , тоді все вийде
- розбираюсь в собі , начаюсь, знаходжу виправляю, і.....
- загораюсь новою ідеею .........................
Але остання ідея , якою я живу тепер , це моя міссія , життєве призначення - бути консультантом і тренером , я довго йшла до цього увідомлення , тому мені дуже хочеття її реалізувати , але так як це близько до душі , то мабуть і біль загострився і страх це втратити збільшився . Тому я і прийняла рішення пройти регресію , адже я розумію , що якщо не знайду коріння ціеї проблеми і не вийду за рамки цього циклу , то він просто повториться .
Я знаю, що подібні зациклення відбуваються тоді , коли в дитинсві , або в минулому житті відбулася подія , яка завдала мені сильного психологічного удару , я відчула біль і моя душа ( чи підсвідомість) , не пускає мене іди далі , так як боїться повторення тих негативних почуттів , які я тоді пережила . Але раз такі цикли в моєму житті повторюються ( бо є люди , яким достатньо б було раз потерпіти поразки щоб більше навіть не пробувати займатися чимось іншим), то це значить лиш те, що саме з таким завданням я прийшла на цей світ - щоб цю проблему розрулити , пропрацювати, пройти , переступити , пробитися , обійти ..... і піти вперед .
Я обрала саме цей метод - регресію , адже усі знайомі мені методи , а їх у мене багатий арсенал за 5 років накопичився , не допомогли мені . Я злегкістю формую подіїї свого життя , мені так багато вдалося змінити на краще. "Чудеса" стали звичним явищем для мене. Та тут я відчула "стіну" і вирішила пошукати коріння у минулому житті . Вікторія дуже чутлива , добра і лагідна жінка , тому я довірилась їй .
Сеанс відбувався по скайпу , звичайно мені було страшно і до нього і в процесі , адже це для мене вперше ,. Головною перевагою регресії вважаю те, що я постійно знаходилась при свідомості , я знала, що зі мною відбувається і могла все це припинити , та все ж вирішила пройти до кінця, адже моя мета важливіша за тимчасові переживання навіть такі складні . Я відчувала як мені страшно я згадала себе в 5 річному віці , де я стояла посеред кухні розгублена і покинута , в віці півроку , де я сиділа на підлозі у розуміла, що я безсила щось змінити, я така маленька і безпомічна і хочу до мами на ручки.
Потім я закашлялась , задихалася і згадала, що знаходжуся в замку , в кімнаті наповненій димом , що там пожар . Мої думки всі були заповнені тим , що мене всі покинули , вони просто не помітили моєї відсутності , коли втекли з палаючого замку , я їм не потрібна , вони мене покинули і я безсила щось змінити. Душа була заповнена болем , страхом і відчаєм ... Дихання було часте я все кашляла і задихалась , очі тримала закритими , та навіть коли я їх відкривала , то не виходила з цього стану , я знала, що я тут у своїй кімнаті і згадую події минулого і паралельно у мене крутилась думка чи не вигадую я це все ? Але звідки я б могла таке вигадати у моїй сучасній реальності таких подій не було. Вікторія задавала запитання і я на них відповідала. Я зрозуміла, що так і загинула в тій кімнаті замку задихнувшись димом. Та чому і як відбулася ця пожежа, так і не зрозуміла , потійно задаю собі це питання , за яку провину мене так покарала тоді доля ? Мабуть щось подібне вчинила я з кимось , та на жаль мені не вдається цього згадати.......
Щиро вдячна Вікторіїї за те, що вона була поруч , за те я потійно відчувала себе в безпеці , я увідомлювала її чуткість і професіоналізм - це додавало мені сил не зупинитися і прожити всю цю ситуацію наскільки я змогла .
Тепер я буду спостерігати за своєю реальністю , фіксувати зміни у цьому блозі .
Мені дуже цікаво , що ж буде відбуватися далі ?
Комментариев нет:
Отправить комментарий