Програма спрацювала знову .....

Сьогодні я знову переживаю свою смерть по тих же причинах.....
Я хочу стати консультантом по сімейних стосунках , я довго йшла до цього усвідомлення . І в мене були домовленості з організаторами в нашому місті у них є мрія організувати тренінговий центр , але на разі вони ще не взялися за впровадження цієї ідеї . У мене є бажання працювати з людьми проводити тренінги і консультації , але нема бажання братися за організацію , сьогодні ми зустрілися і в процесі бесіди я побачила , що вони об"єднувати свої зусилля не хочуть  і відчула себе їм непотрібною, наша зустріч закінчилась тим , що вони коли і якщо організують такий центр , то будуть запрошувати мене працювати з людьми у них, хоча це все відбувалося і таких розмитих красках, що на разі я не відчула можливості реалізації.

І в мене опустились руки, перекрило дихання , спазмували і набухли всі дихальні органи наступило розчарування . Я знову перебуваю в цьому жахливому стані від того , що мене всі покинули і я задихаюсь і помираю . Я чітко бачу що відбувається з думками , тілом і емоційним станом , я знаю причину , я знаю яка подія до цього призвела , але це ...... знову повторилось.... значить я не пройшла урок ???? А який цей урок ? Діяти далі ? незважаючи на біль та розчарування та чи зможу я так?

Я не звинувачую самих організаторів , бо усвідомлюю , що проблемі в мені , тільки як мені з неї вийти?  Я сама сумніваюся в своїх можливостях , але стати консультантом я зможу тільки коли буду практикувати , набувати досвіду але якщо програма все так же працює, то я припиню всі спроби зараз на початку свого шляху , як уже зробила раніше не раз.

А може ..... якщо я продовжу  пошуки організатора , то найдеться такий, який допоможе мені , реалізуватися , а якщо ні то що .... кожен раз переживати свою смерть при відмові чи непорозуміннях  ....... це настільки боляче .......
    Мені потрібно  зрозуміти що це не смертельно на разі , що я загинула тоді , а зараз життя продовжується і можна ще щось зробити і змінити......
 Я спробую........ в черговий раз.........

Усвідомлення програми

Тільки що я усвідомила програму , яка була сформована під час пожару , який я пережила.
Коли мене всі покидають я здаюсь і помираю.
Значить якщо я відчуваю, що мене покинули залишили одну , забули за мене , то я вважаю себе безсилою , нікому не потрібною і нездатною щось змінити , тому я навіть не пробую діяти я задихаюсь і гину. Мабуть саме тому , як тільки я бачу чи відчуваю, що від мене відвернулися і пішли геть , я одразу ж  припиняю діяльність, я здаюсь , ховаюсь, адже моя підсвідомість переконана , що після того як мене покидають люди , я задихаюсь і  помираю, через те відчуття, що не справлюся сама . Вона захищає мене від смерті  тим , що створює події , що відводять мене від мого вибору .
        Зараз мені моторошно , я усвідомила цю програму , та чи припиниться вона ? Чи буде далі діяти, адже страх смерті найсильніший , від прописаний на інстинктивному рівні , яким ми не вміємо управляти.

        Цей процес задихання, явно зв"язвний з моїм горлом , в якому я постійно відчуваю комок , коли мені потрібно сказати , чи зробити, щось важливе , в мене перекривае дихання, "дере" у горлі , накопичуеться який слиз , слова застрягають у горлі , ці ситуації постійно є у моєму житті . В дитинсві  часто хворіла на ангіну  і тепер я в цілому здорова людина , але якщо й хворію то саме на ангіну . Часто хрипну , раніше я зв"язувала це з своєю професією , мені приходиться говорити дуже голосно на уроках, щоб діти мене почули , та тепер я знаю це память моєї душі , появляється в тілі. Навіть зараз в горлі є скупчення слизу .....
       Маю надію, що  тепер , коли вивела все це на свідомий рівень , ці відчуття і страхи зникнуть з мого життя.

Сеанс регресії

Вчора я вперше пройшла сеанс регресії...... Це рішення було свідоме і виважене.

Нащодавно я помітила, що в моему житті постійно повторюється один і той же цикл.
Почалося все ще тоді коли моя мама настояла на тому, щоб я пішла вчитися на географічний факультет , хоча я чітко усвідомлювала те , що бажаю стати психологом. Ми говорили тоді, що я перекваліфікуюсь після навчання , та не склалося . Як тільки я отримала диплом підвернулуся місце в школі  по спеціальності і я пішла туди працювати вчителем географії , де я працюю і до цього часу, вийшла заміж , народила доньку і присвятила себе сім"ї, про психологію забула .... Але я ненавиділа свою роботу і постійно шукала собі інше застосування , попадала в різні МЛМ , була координатором проекту МІОП  своєї області, створила сайт один , потім другий  , з чоловіком пробували займатися грибами , перепілками , мобільними кільцями.... І постійно все закінчувалось на одному і тому ж етапі .
 Схема така

• Я загораюсь ідеею.
• З задоволенням навчаюсь новому ділу , розбираюсь в деталях.
• Починаю діяти
• Активно домовляюся з організаторами , начальниками , директорами , де завжди знаходжу підтримку і допомогу .
• Доносимо інформацію до людей і.......
• Вдається зробити декілька міроприємств , чи продати кілька товарів ....
•  .... і все зупиняється
• я ще намагаюся щось зробити 
• тоді розчаровуюсь , відчуваю почуття вини і образу на себе , що не змогла досягти успіху ...
• деякий час відновлююсь , переконуюю себе , що маю право на помилку , значить щось зробила не так , що це "не моє" , що потрібно знайти і виправити помилку , тоді все вийде
• розбираюсь в собі , начаюсь, знаходжу виправляю,   і.....
• загораюсь новою ідеею .........................

В своєму житті я відслідкувала уже десятки таких циклів , різної тривалості і масштабності .
Але остання ідея , якою я живу тепер , це моя міссія , життєве призначення - бути консультантом і тренером , я довго йшла до цього увідомлення , тому мені дуже хочеття її реалізувати , але так як це  близько до душі , то мабуть і біль загострився і страх це втратити збільшився . Тому я і прийняла рішення пройти регресію , адже я розумію , що якщо не знайду коріння ціеї проблеми і не вийду за рамки цього циклу , то він просто повториться .
      Я знаю, що подібні зациклення відбуваються тоді , коли в дитинсві , або в минулому житті відбулася подія , яка завдала мені сильного психологічного удару , я відчула біль і моя душа ( чи підсвідомість) , не пускає мене іди далі , так як боїться повторення тих негативних почуттів , які я тоді пережила . Але раз такі цикли в моєму житті повторюються ( бо є люди , яким  достатньо б було раз потерпіти поразки щоб більше навіть не пробувати займатися чимось іншим), то це значить лиш те,  що саме з  таким завданням я прийшла на цей світ - щоб цю проблему  розрулити , пропрацювати, пройти , переступити , пробитися , обійти ..... і піти вперед .

       Я обрала саме цей метод - регресію , адже усі знайомі мені методи , а їх у мене багатий арсенал за 5 років накопичився , не допомогли мені . Я злегкістю формую подіїї свого життя , мені так багато вдалося змінити на краще. "Чудеса" стали звичним явищем для мене. Та тут я відчула "стіну" і вирішила пошукати коріння у минулому житті . Вікторія дуже чутлива , добра і лагідна жінка , тому я довірилась їй .
        Сеанс відбувався по скайпу , звичайно мені було страшно і до нього і в процесі , адже це для мене вперше ,. Головною перевагою регресії вважаю те, що я постійно знаходилась при свідомості , я знала, що зі мною відбувається і могла все це припинити , та все ж вирішила пройти до кінця, адже моя мета важливіша за тимчасові переживання навіть такі складні . Я відчувала як мені страшно я згадала себе в 5 річному віці , де я стояла посеред кухні розгублена і покинута , в віці півроку , де я  сиділа на підлозі у розуміла, що я безсила щось змінити, я така маленька і безпомічна і хочу до мами на ручки.
          Потім я закашлялась , задихалася  і згадала, що знаходжуся в замку , в кімнаті наповненій димом , що там пожар . Мої думки всі були заповнені тим , що мене всі покинули , вони просто не помітили моєї відсутності , коли  втекли з палаючого замку , я їм не потрібна , вони мене покинули і я безсила щось змінити. Душа була заповнена болем , страхом і відчаєм ...  Дихання було часте я все кашляла і задихалась , очі тримала закритими , та навіть коли я їх відкривала , то  не виходила з цього стану , я знала, що я тут у своїй кімнаті  і  згадую події минулого і паралельно у мене крутилась думка чи не вигадую я це все ? Але звідки я б могла таке вигадати у моїй сучасній реальності таких подій не було. Вікторія задавала запитання і я на них відповідала. Я зрозуміла, що  так і загинула в тій кімнаті замку задихнувшись димом. Та чому і як  відбулася ця пожежа,  так і не зрозуміла ,  потійно задаю собі це питання , за яку провину мене так покарала тоді доля ? Мабуть щось подібне вчинила я з кимось , та на жаль мені не вдається цього згадати.......

         Щиро вдячна Вікторіїї за те, що вона була поруч , за те я потійно відчувала себе в безпеці , я увідомлювала її чуткість і професіоналізм - це додавало мені сил не зупинитися  і прожити всю цю ситуацію наскільки я змогла .
    
     Тепер я буду спостерігати за своєю реальністю , фіксувати зміни у цьому блозі .
 Мені дуже цікаво , що ж буде відбуватися далі ?