В моєму житті не відбувається особливих змін , та все є деякі думки, що стосуються моєї програми, які б хотілось записати .
Раз мене покидають люди і в моїй підсвідомості так глибоко засів страх того мене кидають і після цього я помираю , зачить я теж кидала когось і таким чином відпрацювую карму? Я шукала відповіді в минулих життях , але відповідь є і у теперішньому .
Я покидаю чоловіків ... Мені завжди були дивними і незрозумілими жіночі плачі і страждання з приводу того, що їх покидають мужчини, тому що у мене такого не було . Саме я розривала стосунки і зараз я прослідкувала цю тенденцію . При чому в мене це получається легко і невимушено. Так сталося і з моїм першим мужчиною з яким я зустрічалась 1,5 роки і з моїм чоловіком , з яким я прожила 10 років . В якись момент мене ніби переклинювало і я вирішувала розривати стосунки . Логічних причин я вигадувала багато, та я гадаю вони не були ключовими Це рішення приходило як імпульс як то кажуть "стрілило в голову" і все... я покинула і першого мужчину і розлучилась з чоловіком . При чому я їх ні в чому не звинувачувала , бажала і бажаю щастя радості і всього найкращого, я вважала, що я їх не кидаю , а просто йду від них .... Та для них це було дуже травматично. Як Вадім так і Олег хотіли зберегти стосунки і досить довго трималися за мене, та моє рішення було непохитне....... Це супроводжувалось різноманітними сценами. Вони ж вважають, що я їх покинула , вони пережили важкі негативні почуття внаслідок моїх поступків . А для мене легко , розійшлася і живу далі радію створюю нові стосунки , при чому причиною появи нових стосуків є те, що мужчина сам дуже прагне цього , а я ніби пливу за течією , просто погоджуюсь на них (так було всі три рази , коли в мене з"являлись "серйозні стосунки" )
І на разі мій другий чоловік теж говорить про те, що я його покину , хоча на разі я свято вірю в те, що збережу ці стосунки , бо ціную їх і його як чоловіка , та все ж червоною лінією через наше спільне життя проходить саме цей можливий варіант розвитку наших відносин. Нещодавно ми познайомились з ворожкою і вона поворожила нам окремо , то за її словами так і станеться я покиную його і вийду заміж за іншого. Я довго плакала після цього . Та в глибині душі я знаю , що це може відбутися. Я бачу що для нього, я ідеальна дружина і однозначно він хотів би прожити зі мною разом все життя . Я теж люблю його , але в мене немає такої зацикленості на ньому як у нього на мені так само було у моїх попередніх стосунках.
У короткотривалих і навіть одноразових стосунках ініціатором їх розриву завжди була я .
Я подобаюсь мужчинам , ті з якими я зустрічалась і жила, ставали ніби залежними від мене і коли я розривала стосунки , то для них це було як різати по живому..... Мабуть саме їх страждання мені і приходится "відпрацьовувати"
Можливо для мене звично покидати партнерів і я в минулих життях так робила і за це я й розплачуюсь . Я кидаю чоловіків , а люди покидають мене ?
Щоб змінити програму значить треба зберегти стосунки з чоловіком , який у мене є зараз , я бажаю цього всією душею тепер. Та чи не станеться в майбутньому такого імпульсу , як уже було зі мною , що змусить мене піти на розрив? Мені здаеться, що я здатна управляти своїм життям , та чи зажди ?
Раз мене покидають люди і в моїй підсвідомості так глибоко засів страх того мене кидають і після цього я помираю , зачить я теж кидала когось і таким чином відпрацювую карму? Я шукала відповіді в минулих життях , але відповідь є і у теперішньому .
Я покидаю чоловіків ... Мені завжди були дивними і незрозумілими жіночі плачі і страждання з приводу того, що їх покидають мужчини, тому що у мене такого не було . Саме я розривала стосунки і зараз я прослідкувала цю тенденцію . При чому в мене це получається легко і невимушено. Так сталося і з моїм першим мужчиною з яким я зустрічалась 1,5 роки і з моїм чоловіком , з яким я прожила 10 років . В якись момент мене ніби переклинювало і я вирішувала розривати стосунки . Логічних причин я вигадувала багато, та я гадаю вони не були ключовими Це рішення приходило як імпульс як то кажуть "стрілило в голову" і все... я покинула і першого мужчину і розлучилась з чоловіком . При чому я їх ні в чому не звинувачувала , бажала і бажаю щастя радості і всього найкращого, я вважала, що я їх не кидаю , а просто йду від них .... Та для них це було дуже травматично. Як Вадім так і Олег хотіли зберегти стосунки і досить довго трималися за мене, та моє рішення було непохитне....... Це супроводжувалось різноманітними сценами. Вони ж вважають, що я їх покинула , вони пережили важкі негативні почуття внаслідок моїх поступків . А для мене легко , розійшлася і живу далі радію створюю нові стосунки , при чому причиною появи нових стосуків є те, що мужчина сам дуже прагне цього , а я ніби пливу за течією , просто погоджуюсь на них (так було всі три рази , коли в мене з"являлись "серйозні стосунки" )
І на разі мій другий чоловік теж говорить про те, що я його покину , хоча на разі я свято вірю в те, що збережу ці стосунки , бо ціную їх і його як чоловіка , та все ж червоною лінією через наше спільне життя проходить саме цей можливий варіант розвитку наших відносин. Нещодавно ми познайомились з ворожкою і вона поворожила нам окремо , то за її словами так і станеться я покиную його і вийду заміж за іншого. Я довго плакала після цього . Та в глибині душі я знаю , що це може відбутися. Я бачу що для нього, я ідеальна дружина і однозначно він хотів би прожити зі мною разом все життя . Я теж люблю його , але в мене немає такої зацикленості на ньому як у нього на мені так само було у моїх попередніх стосунках.
У короткотривалих і навіть одноразових стосунках ініціатором їх розриву завжди була я .
Я подобаюсь мужчинам , ті з якими я зустрічалась і жила, ставали ніби залежними від мене і коли я розривала стосунки , то для них це було як різати по живому..... Мабуть саме їх страждання мені і приходится "відпрацьовувати"
Можливо для мене звично покидати партнерів і я в минулих життях так робила і за це я й розплачуюсь . Я кидаю чоловіків , а люди покидають мене ?
Щоб змінити програму значить треба зберегти стосунки з чоловіком , який у мене є зараз , я бажаю цього всією душею тепер. Та чи не станеться в майбутньому такого імпульсу , як уже було зі мною , що змусить мене піти на розрив? Мені здаеться, що я здатна управляти своїм життям , та чи зажди ?
