Зміни ......

Новий Рік  час підбиття підсумків и створення нових намірів на наступний рік .

Відчуваю, що варто записати в цей блог ті зміни , що відбулися в моєму житті за ці два місяці , бо вони дійсно суттєві .

1. Пройшла моя осіння депрсесія, тепер хочеться жити і діяти, а не колупатися у своїх проблемах

2. З тих пір як я налагодила стосунки з собою , налагодились стосунки в моїй сім"ї , відійшли в минуле конфлікти і непорозуміння ....

3.  В кінці листопада я пішла працювати МЕНЕДЖЕРОМ сюди http://www.aiterra.org/ , це я розцінюю, як значний прорив в тій проблемі, з якою я прийла на регресію , адже я почала займатися тим, чого вічно боялася , на чому зупинялася  і це стало моєю роботою . Як то кажуть якщо ти чогось боїшся, то потрібно це зробити тобто піти страху назустріч . Я так поступила на разі , мені прийшлось не раз перемогти в собі деякі сумніви , що зупиняли мене в процесі роботи , і гадаю ще не раз таке станеться , та тепер у мене все інакше, адже я не сама , в мене є пітримка і опора  мого роботодавця ( якого я вважаю другом і Учителем) , людина , яку я глибоко поважаю і ціную як Майстра своєї справи , а також клієнтів , які так скоро стали мені теж друзями . Крок за кроком , день за днем та проблема, яка здавалась такою жахливою ,  втратила свою актуальність .

4. З"явився додатковий дохід , що теж важливий прорив для мене, адже раніше у мене були лише стандарні джерела доходу основна робота , чоловік ,  батьки (інколи) , і вперше я заробляю гроші в іншій сфері , яка не пересікається з моїм досвідом на основній роботі . При чому, що цю роботу,  я виконую з дому через Інтернет , про що колись тільки мріяла  і маю можливість безкоштовно навчатися всім програмам які вони проводять , а вони мене дуже цікавлять, що без сумніву зменшує мої постійні витрати на навчання і саморозвиток  ...Ось і зараз я навчаюсь на наших курсах .

5. Ще на основній роботі у мене теж відбувся серйозний прорив , квантовий стрибок  на жаль не в доходах , зате ця подія дуже підвищила, мою цінність як працівника , привернула увагу і поглибила повагу адміністрації , колег ....

Тобто якщо узагальнити , то покращення явно помітне у всіх сферах мого життя, це зовсім не значить, що  я тепер сиджу і балдію , постійно виникають життєві завдання і я їх щодня вирішую...

Життя триває і я з впевненістю і  вірою спокійно дивлюся у 2014 та й наступні роки  , я відчуваю перпективне і насичене цікавими подіями майбутнє......

Та, що хочеться зробити , то це виразити глибоку ВДЯЧНІСТЬ долі ( Богу, Всесвіту...) , за ті позитивні зміни , які зі мною відбуваються і зокрема Вікторії Гладких , що допомогла мені у критичні хвилини мого життя розібратися з моїми заморочками , дала надію і можливість розв"язати клубок проблем , що тоді накопичився..... 
 

Роздуми.....

 В моєму житті не відбувається особливих змін , та все є деякі думки, що стосуються моєї програми, які б хотілось записати .

Раз мене покидають люди і в моїй підсвідомості так глибоко засів страх того мене кидають і після цього я помираю , зачить я теж кидала когось і таким чином відпрацювую карму? Я шукала відповіді в минулих життях , але відповідь є і у теперішньому .

Я покидаю чоловіків ... Мені завжди були дивними і незрозумілими жіночі плачі і страждання з приводу того, що їх покидають мужчини, тому що у мене такого не було . Саме я розривала стосунки і зараз я прослідкувала цю тенденцію . При чому в мене це получається легко і невимушено. Так сталося і з моїм першим мужчиною з яким я зустрічалась 1,5 роки і з моїм чоловіком , з яким я прожила 10 років . В якись момент мене ніби переклинювало і я вирішувала розривати стосунки . Логічних причин я вигадувала багато, та я гадаю вони не були ключовими  Це  рішення приходило як імпульс як то кажуть "стрілило в голову" і все... я покинула і першого мужчину і розлучилась з чоловіком . При чому я їх ні в чому не звинувачувала , бажала і бажаю щастя радості і всього найкращого, я вважала, що я їх не кидаю , а просто йду від них .... Та  для них це було дуже травматично. Як Вадім так і Олег хотіли зберегти стосунки і досить довго трималися за мене, та моє рішення було непохитне....... Це супроводжувалось різноманітними сценами. Вони ж вважають, що я їх покинула , вони пережили важкі негативні почуття внаслідок моїх поступків . А для мене легко , розійшлася і живу далі радію створюю нові стосунки , при чому причиною появи нових стосуків є те, що мужчина сам дуже прагне цього , а я ніби пливу за течією , просто погоджуюсь на них (так було всі три рази , коли в мене з"являлись "серйозні стосунки" )
        І на разі мій другий чоловік теж   говорить про те, що я його покину , хоча на разі я свято вірю в те, що збережу ці стосунки , бо ціную їх і його як чоловіка , та все ж червоною лінією через наше спільне життя проходить саме цей можливий варіант розвитку наших відносин. Нещодавно ми познайомились з ворожкою і вона поворожила нам окремо , то за її словами так і станеться я покиную його і вийду заміж за іншого. Я довго плакала після цього . Та в глибині душі я знаю , що це може відбутися. Я бачу що для нього, я ідеальна дружина і однозначно він хотів би прожити зі мною разом все життя . Я теж люблю його , але в мене немає такої зацикленості на ньому як у нього на мені так само було у моїх попередніх стосунках.
     У короткотривалих і навіть одноразових стосунках ініціатором їх розриву завжди була  я .
      Я подобаюсь мужчинам , ті з якими я зустрічалась і жила, ставали ніби залежними від мене і коли  я розривала стосунки , то для них це було як різати по живому..... Мабуть саме їх страждання мені і приходится "відпрацьовувати"
       Можливо для мене звично покидати партнерів і я в минулих життях так робила і за це я й розплачуюсь . Я кидаю чоловіків , а люди покидають мене ?
        Щоб змінити програму значить треба зберегти стосунки з чоловіком , який у мене є зараз , я бажаю цього всією душею тепер. Та чи не станеться в майбутньому такого імпульсу , як уже було зі мною , що змусить мене піти на розрив? Мені здаеться, що я здатна управляти своїм життям , та чи зажди ?

Програма спрацювала знову .....

Сьогодні я знову переживаю свою смерть по тих же причинах.....
Я хочу стати консультантом по сімейних стосунках , я довго йшла до цього усвідомлення . І в мене були домовленості з організаторами в нашому місті у них є мрія організувати тренінговий центр , але на разі вони ще не взялися за впровадження цієї ідеї . У мене є бажання працювати з людьми проводити тренінги і консультації , але нема бажання братися за організацію , сьогодні ми зустрілися і в процесі бесіди я побачила , що вони об"єднувати свої зусилля не хочуть  і відчула себе їм непотрібною, наша зустріч закінчилась тим , що вони коли і якщо організують такий центр , то будуть запрошувати мене працювати з людьми у них, хоча це все відбувалося і таких розмитих красках, що на разі я не відчула можливості реалізації.

І в мене опустились руки, перекрило дихання , спазмували і набухли всі дихальні органи наступило розчарування . Я знову перебуваю в цьому жахливому стані від того , що мене всі покинули і я задихаюсь і помираю . Я чітко бачу що відбувається з думками , тілом і емоційним станом , я знаю причину , я знаю яка подія до цього призвела , але це ...... знову повторилось.... значить я не пройшла урок ???? А який цей урок ? Діяти далі ? незважаючи на біль та розчарування та чи зможу я так?

Я не звинувачую самих організаторів , бо усвідомлюю , що проблемі в мені , тільки як мені з неї вийти?  Я сама сумніваюся в своїх можливостях , але стати консультантом я зможу тільки коли буду практикувати , набувати досвіду але якщо програма все так же працює, то я припиню всі спроби зараз на початку свого шляху , як уже зробила раніше не раз.

А може ..... якщо я продовжу  пошуки організатора , то найдеться такий, який допоможе мені , реалізуватися , а якщо ні то що .... кожен раз переживати свою смерть при відмові чи непорозуміннях  ....... це настільки боляче .......
    Мені потрібно  зрозуміти що це не смертельно на разі , що я загинула тоді , а зараз життя продовжується і можна ще щось зробити і змінити......
 Я спробую........ в черговий раз.........

Усвідомлення програми

Тільки що я усвідомила програму , яка була сформована під час пожару , який я пережила.
Коли мене всі покидають я здаюсь і помираю.
Значить якщо я відчуваю, що мене покинули залишили одну , забули за мене , то я вважаю себе безсилою , нікому не потрібною і нездатною щось змінити , тому я навіть не пробую діяти я задихаюсь і гину. Мабуть саме тому , як тільки я бачу чи відчуваю, що від мене відвернулися і пішли геть , я одразу ж  припиняю діяльність, я здаюсь , ховаюсь, адже моя підсвідомість переконана , що після того як мене покидають люди , я задихаюсь і  помираю, через те відчуття, що не справлюся сама . Вона захищає мене від смерті  тим , що створює події , що відводять мене від мого вибору .
        Зараз мені моторошно , я усвідомила цю програму , та чи припиниться вона ? Чи буде далі діяти, адже страх смерті найсильніший , від прописаний на інстинктивному рівні , яким ми не вміємо управляти.

        Цей процес задихання, явно зв"язвний з моїм горлом , в якому я постійно відчуваю комок , коли мені потрібно сказати , чи зробити, щось важливе , в мене перекривае дихання, "дере" у горлі , накопичуеться який слиз , слова застрягають у горлі , ці ситуації постійно є у моєму житті . В дитинсві  часто хворіла на ангіну  і тепер я в цілому здорова людина , але якщо й хворію то саме на ангіну . Часто хрипну , раніше я зв"язувала це з своєю професією , мені приходиться говорити дуже голосно на уроках, щоб діти мене почули , та тепер я знаю це память моєї душі , появляється в тілі. Навіть зараз в горлі є скупчення слизу .....
       Маю надію, що  тепер , коли вивела все це на свідомий рівень , ці відчуття і страхи зникнуть з мого життя.

Сеанс регресії

Вчора я вперше пройшла сеанс регресії...... Це рішення було свідоме і виважене.

Нащодавно я помітила, що в моему житті постійно повторюється один і той же цикл.
Почалося все ще тоді коли моя мама настояла на тому, щоб я пішла вчитися на географічний факультет , хоча я чітко усвідомлювала те , що бажаю стати психологом. Ми говорили тоді, що я перекваліфікуюсь після навчання , та не склалося . Як тільки я отримала диплом підвернулуся місце в школі  по спеціальності і я пішла туди працювати вчителем географії , де я працюю і до цього часу, вийшла заміж , народила доньку і присвятила себе сім"ї, про психологію забула .... Але я ненавиділа свою роботу і постійно шукала собі інше застосування , попадала в різні МЛМ , була координатором проекту МІОП  своєї області, створила сайт один , потім другий  , з чоловіком пробували займатися грибами , перепілками , мобільними кільцями.... І постійно все закінчувалось на одному і тому ж етапі .
 Схема така

• Я загораюсь ідеею.
• З задоволенням навчаюсь новому ділу , розбираюсь в деталях.
• Починаю діяти
• Активно домовляюся з організаторами , начальниками , директорами , де завжди знаходжу підтримку і допомогу .
• Доносимо інформацію до людей і.......
• Вдається зробити декілька міроприємств , чи продати кілька товарів ....
•  .... і все зупиняється
• я ще намагаюся щось зробити 
• тоді розчаровуюсь , відчуваю почуття вини і образу на себе , що не змогла досягти успіху ...
• деякий час відновлююсь , переконуюю себе , що маю право на помилку , значить щось зробила не так , що це "не моє" , що потрібно знайти і виправити помилку , тоді все вийде
• розбираюсь в собі , начаюсь, знаходжу виправляю,   і.....
• загораюсь новою ідеею .........................

В своєму житті я відслідкувала уже десятки таких циклів , різної тривалості і масштабності .
Але остання ідея , якою я живу тепер , це моя міссія , життєве призначення - бути консультантом і тренером , я довго йшла до цього увідомлення , тому мені дуже хочеття її реалізувати , але так як це  близько до душі , то мабуть і біль загострився і страх це втратити збільшився . Тому я і прийняла рішення пройти регресію , адже я розумію , що якщо не знайду коріння ціеї проблеми і не вийду за рамки цього циклу , то він просто повториться .
      Я знаю, що подібні зациклення відбуваються тоді , коли в дитинсві , або в минулому житті відбулася подія , яка завдала мені сильного психологічного удару , я відчула біль і моя душа ( чи підсвідомість) , не пускає мене іди далі , так як боїться повторення тих негативних почуттів , які я тоді пережила . Але раз такі цикли в моєму житті повторюються ( бо є люди , яким  достатньо б було раз потерпіти поразки щоб більше навіть не пробувати займатися чимось іншим), то це значить лиш те,  що саме з  таким завданням я прийшла на цей світ - щоб цю проблему  розрулити , пропрацювати, пройти , переступити , пробитися , обійти ..... і піти вперед .

       Я обрала саме цей метод - регресію , адже усі знайомі мені методи , а їх у мене багатий арсенал за 5 років накопичився , не допомогли мені . Я злегкістю формую подіїї свого життя , мені так багато вдалося змінити на краще. "Чудеса" стали звичним явищем для мене. Та тут я відчула "стіну" і вирішила пошукати коріння у минулому житті . Вікторія дуже чутлива , добра і лагідна жінка , тому я довірилась їй .
        Сеанс відбувався по скайпу , звичайно мені було страшно і до нього і в процесі , адже це для мене вперше ,. Головною перевагою регресії вважаю те, що я постійно знаходилась при свідомості , я знала, що зі мною відбувається і могла все це припинити , та все ж вирішила пройти до кінця, адже моя мета важливіша за тимчасові переживання навіть такі складні . Я відчувала як мені страшно я згадала себе в 5 річному віці , де я стояла посеред кухні розгублена і покинута , в віці півроку , де я  сиділа на підлозі у розуміла, що я безсила щось змінити, я така маленька і безпомічна і хочу до мами на ручки.
          Потім я закашлялась , задихалася  і згадала, що знаходжуся в замку , в кімнаті наповненій димом , що там пожар . Мої думки всі були заповнені тим , що мене всі покинули , вони просто не помітили моєї відсутності , коли  втекли з палаючого замку , я їм не потрібна , вони мене покинули і я безсила щось змінити. Душа була заповнена болем , страхом і відчаєм ...  Дихання було часте я все кашляла і задихалась , очі тримала закритими , та навіть коли я їх відкривала , то  не виходила з цього стану , я знала, що я тут у своїй кімнаті  і  згадую події минулого і паралельно у мене крутилась думка чи не вигадую я це все ? Але звідки я б могла таке вигадати у моїй сучасній реальності таких подій не було. Вікторія задавала запитання і я на них відповідала. Я зрозуміла, що  так і загинула в тій кімнаті замку задихнувшись димом. Та чому і як  відбулася ця пожежа,  так і не зрозуміла ,  потійно задаю собі це питання , за яку провину мене так покарала тоді доля ? Мабуть щось подібне вчинила я з кимось , та на жаль мені не вдається цього згадати.......

         Щиро вдячна Вікторіїї за те, що вона була поруч , за те я потійно відчувала себе в безпеці , я увідомлювала її чуткість і професіоналізм - це додавало мені сил не зупинитися  і прожити всю цю ситуацію наскільки я змогла .
    
     Тепер я буду спостерігати за своєю реальністю , фіксувати зміни у цьому блозі .
 Мені дуже цікаво , що ж буде відбуватися далі ?